Обов'язки батьків в організації безпеки дітей в інтернеті
Мєх Сергій Анатолійович, вчитель математики та інформатики Гайворонського НВО №1 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
У виступі розглядається необхідність залучення батьків для вирішення проблеми безпеки дітей в Інтернеті.
Напевно, безглуздо заперечувати той факт, що Інтернет міцно увійшов у життя сучасної людини і зайняв там чільне місце. Завдячуючи Всесвітній павутині, кожен може знайти для себе те, що забажає. Інтернет - це і нескінченний потік інформації, і можливість ведення бізнесу, і спілкування та відпочинок. Кожен бажаючий може, не виходячи з дому, навчатися будь-якій справі чи оволодівати знаннями з обраної наукової галузі. А оскільки сьогодні доступ до Інтернету у тій чи іншій мірі має практично кожна дитина, та й оснащення батьками своїх чад сучасними гаджетами, як кажуть, «на висоті», виникає питання : чому в таких умовах не фіксується неймовірне зростання у учнів знань та навичок? А навпаки - все частіше батьки, психологи і педагоги говорять про негативний вплив Інтернету на психологічний, емоційний та фізичний стан здоров'я школярів і сходяться на думці, що Інтернет більшою мірою відволікає школярів, ніж навчає. То що ж робити у такому разі? Заборонити? Нереально, та й чи потрібно? А, можливо, слід зрозуміти, що все, що оточує, нас має дві сторони – корисну для людини і іншу, що таїть загрозу. Просто потрібно навчитися з цим жити і мінімізувати негативний вплив, якщо взагалі не звести до нуля. Не складає виключення й Інтернет. Як на мене, вже проходить ейфорія можливості використання глобальної мережі в освітньому процесі й інших галузях життя людини. І наступає час зваженого і доцільного її застосування.
Ось тут на перший план і виходить захист людини від ризиків, що таїть у собі Всесвітня павутина. І особливо для дитини. А що ми маємо в арсеналі? На мою думку, на виховання у дитини культури використання Інтернету найбільне впливають товариші, школа, батьки, телебачення.
І якщо на політику телерадіомовлення в Україні з цього питання ми жодним чином не в змозі вплинути, як і на «обмін досвідом» товаришів, то школу і батьків слід виділити. Традиційно, у разі чого з дитиною, в нашому суспільстві в першу чергу звинувачують вчителів – не навчили, не виховали, не догледіли. Та чи так це? Простий аналіз навчальних програм з предмету «Інформатика» показує, що тема

Рисунок 1. Елементи впливу на дитину
«Інтернет» наскрізно проходить через весь курс. І на питання безпеки увага звертається в першу чергу.
Розділи шкільного курсу інформатики

  • 2 клас
    • Інформація
    • Комп'ютери та інші пристрої
    • Інтернет
    • Графіка
    • Команди та виконавці
  • 3 клас
    • Інтернет
    • Людина та інформація
    • Графіка
    • Алгоритми і виконавці
    • Текст
    • Презентації
  • 4 клас
    • Графіка
    • Текст
    • Співпраця в Інтернеті
    • Алгоритми з розгалуженням і повторенням
    • Інформація
  • 5 клас
    • Інформаційні процеси та системи
    • Мережеві технології та Інтернет
    • Опрацювання текстових даних
    • Алгоритми та програми
  • 6 клас
    • Комп'ютерні презентації
    • Комп'ютерна графіка
    • Алгоритми та програми
  • 7 клас
    • Служби Інтернету
    • Опрацювання табличних даних
    • Алгоритми та програми
  • 8 клас
    • Кодування даних та апаратне забезпечення
    • Опрацювання текстових даних
    • Створення та публікація веб-ресурсів
    • Опрацювання мультимедійних об'єктів
    • Алгоритми та програми
  • 9 клас
    • Програмне забезпечення та інформаційна безпека
    • 3D-графіка
    • Опрацювання табличних даних
    • Бази даних. Системи керування базами даних
    • Алгоритми та програми
  • 10 клас
    • Текстовий процесор
    • Служби Інтернету
    • Комп'ютерні презентації
  • 11 клас
    • Моделювання. Основи алгоритмізації
    • Системи опрацювання табличних даних
    • Бази даних. Системи управління базами даних
    • Автоматизоване створення й публікація веб-ресурсів. Сучасні сервіси Інтернету
Крім того в школі проходять позаурочні заходи з даною тематикою. Один з яких- традиційний «День безпечного Інтернету». Крім учителів інформатики до роботи у цьому напрямку долучаються класні керівники, педагоги-організатори тощо.

За результатами недавнього опитування, сучасні діти ризикують – відвідати небажані сайти, скачати нелегальне програмне забезпечення чи вплутатися в спілкування з незнайомими людьми, переважно при користуванні комп'ютером вдома, а зовсім не в школі, як вважають багато батьків. А вся справа в тому, що обмеження на користування комп'ютером у школі набагато суворіше домашніх заборон батьків. Адміністрація навчального закладу набагато частіше ніж батьки використовує програмне забезпечення, що обмежує користування підлітками Інтернетом. Тому те, що заборонено дітям у школі, вони з легкістю проробляють вдома.

Але ж у відповідності до ст.52 Закону України «Про освіту» [6] та ст.19 Закону України «Про загальну середню освіту» [5] батьки або особи, що їх заміняють є учасниками навчально-виховного процесу зі своїми не тільки правами, але й обов'язками.

Зокрема «Батьки здобувачів освіти зобов'язані … дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя» [6, ст.55 п.3]. Аналогічні обов'язки батьків визначено і в Законі України «Про загальну середню освіту» [5, ст.29 п.2]. Та й Сімейний кодекс України визначає слідуюче: «Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток» [4, ст.150 п.2].

Отже, відповідно до вимог держави батьки зобов'язані дбати про фізичне і психічне здоров'я дитини. А воно може бути підірване відповідним контентом Інтернету:

1. Зустріч з неприємними і небезпечними людьми в чатах або сервісах спілкування. За статистикою, – це найбільший ризик. Підлітки можуть увійти в компанії, про які їм не варто було б навіть і думати. Це радикальні політичні групи, сатанинські культи, мережеві «оргії». Звичайно, ці групи існують і в реальному світі, тільки дітям та підліткам набагато легше «на початку» брати участь в їх зборищах, сидячи за комп'ютером у себе вдома. Дослідження, проведене Ofcom, показало, що один з п'яти дітей віком від 5 до 7 років користується Інтернетом без нагляду батьків, повідомляє Mail Online. Такі відомості викликають занепокоєння у зв'язку з тим, що маленькі діти можуть дістати доступ до матеріалів «для дорослих» або ж стати жертвою педофілів.

2. Образи, аморальний контент. Мова йде не тільки про порнографію. Крім цього існують сайти, присвячені піротехниці, суїциду, обговоренню кримінальних дій, вживання тих чи інших наркотиків. Звідси може роспочатися захоплення наркотиками, алкоголем, курінням і іншими небезпечними речами.

3. Залучення через Інтернет до протизаконної діяльності.

4. Залучення неповнолітніх до сексуальних відносин

5. Порушення безпеки: віруси, небажана пошта (Спам), он-лайн шахрайство та ін.

6. «Близько 85% дітей мають доступ до ігрових приставок, причому технічні пристосування займають у дітей куди більше часу, чим фізичні ігри. Кількість дітей віком від 8 до 11 років, в яких є доступ до інтернету з їх спалень, зріс з 9% до 16% за останні два роки. А число таких дітей віком від 12 до 15 років зросло з 20% до 35%. Причому поява в інтернеті таких сайтів, як Club Penguin, власником якого є Дісней (Disney) сприяє появі в інтернеті і більш маленьких дітей.» [7]. А якщо додати до цієї інформації те, що час перебування дитини за комп'ютером часто не регламентується, то це прямий шлях до комп'ютерної залежності. Нажаль, батьки не тільки відмахуються від такої небезпеки, але часто навіть хизуються тим, що «мій цілими днями у комп'ютері, напевне буде комп'ютерщиком».

Безконтрольне користування Інтернетом ще загрожує дитині інтернет-залежністю, яка офіційно визнана хворобою у 2008 році. Для довідки: ,«Інтернет-залежність — психічний розлад, нав'язливе бажання вийти в Інтернет і хвороблива нездатність вчасно відключитися від нього. Це явище може спричинити стан, у якому людина фокусуватиметься на віртуальному, а не реальному світі. Людина в такому стані може ігнорувати потребу у їжі, туалеті, сні, живому спілкуванні, фізичній активності і тощо» [9].

«Дослідження також показало, що менше половини батьків, чиї діти користуються Інтернетом, встановили програми, що фільтрували інформацію, щоб захистити дітей від «дорослих» матеріалів, хоча всановлення подібних програм вельми проста» [7].

Отже, з вищесказаного видно, що безпека дітей в Інтернеті більшою мірою лягає на батьків. Так як це вони забезпечують своїх дітей гаджетами, доступом до Інтернету та мають змогу контролювати більшу частину часу. Інформації щодо ризиків і способів їх вирішення більше ніж достатньо. Було б бажання. І сьогодні уже не спишеш бездіяльність батьків з цього питання на їх некомпетентність. Більшість з них вже вивчала інформатику в навчальних закладах і самі активно користуються комп'ютерною технікою.

Отож, вирішення проблеми безпеки дітей в Інтернеті – це загальна справа і покладати її тільки на плечі школи не слід.

Використані джерела

1. Інформатика. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 2-4 класів;

2. Інформатика 5-9 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804;

3. Інформатика. Навчальна програма для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту);

4. Сімейний кодекс України (редакція станом на 20.01.2018);

5. Закон України «Про загальну середню освіту» (редакція від 28.09.2017);

6. Закон України «Про освіту» (прийняття від 05.09.2017);

7. https://sites.google.com/site/internet2bezpeka/internet-ocima-ditej

8. http://ukped.com/skarbnichka/1756-.html

9. https://uk.wikipedia.org/wiki

Made on
Tilda